Ідуть землею пори року
У рідний край свій журавлі
Несуть на дужому крилі
Із квітів пісню запашну,
Веселку, трави, дощ – весну.
Останні сонячні краплини
Надвечір стомленої днини
Несе із поля хлібороб –
І літній сон пливе селом.
Кленовий лист кружляє в танці,
Вже перший лід блищить уранці,
Калина пурпурові грона
Схиляє осені в долоні.
Снігами вкрилися хати –
До них стежинки не знайти.
Малі сміливці на санчатах
Із
гірок мчать – не наздогнати.
Невпинно, чітко, крок за кроком,
Ідуть землею пори року.
Люблю у пору будь - яку
Я рідну землю петрівську.
Падолист
Казковий місяць падолист
Підняв хурделицю жовтаву.
У нього є до цього хист –
Танцює листя без угаву.
Жартує осінь із людьми:
Під ноги золото кидає.
Летить туманами-кіньми,
Дощі в долонях простягає.
І по городах ходить всюди,
Хазяйновито поглядає:
Чи урожай зібрали люди?
Хай їм до літа вистачає!
А вітер свище у гіллі,
Листки-метелики зриває,
Кружляє вихром по ріллі,
Осінню пісню нам співає.
Комментариев нет:
Отправить комментарий